А доля зглянеться на благання,  І обдарує одним-єдиним.  І ні кошторису, ні вагання.  Із дивним присмаком – кожна днина.  Невже – кохання?.. 
  Заплющиш очі – відчуєш спрагу  Дале-далекої половини.  Жага – така, що померти б ладна  За дотик тіні. 
  Це – божевілля,  Господня кара  чи дар останній?-  кохання вічне;  мов злет Ікара,  його повстання. 
  Не відпускай мене вже ніколи,  мій чоловіче!  Здаля лелека, з-за видноколу,  дитину кличе...   
  
                                                              Ссылка на текст произведения
                                                              |