сл. М. Павленко муз. С. Тропин


НЕВБЛАНАННА ОСIНЬ

Кленове листя падало до долу -
Перепеняло кленопад вiкно.
Осiнне листя: вже давно схололо,
Та не опало з шипок все одно.

Невблаганна осiнь розпинае
В синiм небi пiзднiх журавлiв.
Блискавиця бiлкою тiкае
Крiзь пожежу кленових листкiв.
Залишилось до зими вже мало...
Чи ж притулишь грудня-горбаня
До усього, що вогнем палало
Жнив'яного визрiлого дня?

Лише те листя стало бiле-бiле:
Мороз жорстокий серце пожалiв
I скло вiконне щиро перевтiлив
У завiрюху радiсних листкiв.

Кленове листя... Давнi спогадання...
Б'е дятел-сердце в дерево душi.
...Чи то не клятви i твое кохання,
Як цi листки - зимовi мiражi?