| -	Майку! –Ссылка на текст произведенияМ’яко мовила до мене сестра, -
 Хочеш – подивись оцей мій зошит –
 Реферат з історії слов’янства
 (я здавала в другому семестрі),
 І Кульбакин, хоч кривився трошки,
 Але все-таки поставив сам: дванадцять.
 
 Синій зошит; зламана рука
 Сестрина і атрамент зелений.
 Розділ перший: «Смерд сильніший од смерти».
 Розділ другий про письмена дивні:
 «Ти подвигни многе силне вуйсько
 Заведи йо на єзера руивні
 Пак засієдни у горіє зеленой»
 Розділ третій: як Валер і Бубі
 Вийшли ввечері над море.
 Перед ними Балтика темніла,
 Дощ далекий крапав з вест-зюйд-весту,
 За дощем – Німеччина мила.
 І Валер сказав до Бубі: слухай.
 Темно.Ніч.Але десь б’ється Руді.
 Може, б’ється ще з рушницею, а може,
 Б’ється десь за ґратами в’язниці.
 І четвертий розділ: лист від Руді,
 Пише він: «Коли ми скинем Круппів,
 Таню, приїзди до мене в Ессен,
 Essen, trinken, lieben, glücklich leben.*
 Ніжно тисну твою бідну руку,
 Зламану в плечі – і от на небі
 Чеше гребінь ґрат твого волосся пасмо…»
 
 І я скрикнув: - Таню, це фантасма,
 Не історія це,
 ------------------а маріння хворе:
 Руді не писав листів до тебе
 І не знав ні слова по-вкраїнськи.
 Це – поезія –
 ---------------- і от нема ні краю,
 Ні спокою – безконечний розмір…
 
 Брате, ти не бачив розділ п’ятий,
 Розділ п’ятий і останній. –
 І ввела мене в свою кімнату.
 Темно, порожньо. Пусті стільці і лави,
 І нема нікого.
 -	Таню,
 В чім же справа? –
 Прихилила голову до мене
 І сказала тоскно і протяжно.
 ---------  - Ты не видишь? Ма-альчик!
 
 О, я знаю, я згадав – ти вмерла
 В двадцять літ, не відавши любові,
 Сестро люба, ти, що так любила.
 Твоє – бачу, бачу, бачу твоє тіло.
 
 Я збудився. Вечір у вікні хороший.
 У руках старенький синій зошит.
 
 * їсти, пити, любити, в щасті жити (нім.)
 1933.
 
 
 |